| Головна » Статті » Дослідження |
Написати цікавий, легкий для сприйняття, зрозумілий, доступний текст, який крім усього цього матиме вплив на читача, спонукатиме його до якихось дій чи певного вибору, і навіть на певний час залишиться в його пам’яті, справа не з легких. Таке під силу тільки справжнім майстрам слова і думки, тонким психологам і знавцям людської душі.
Однак і прості смертні можуть доволі добре впоратися з таким завданням, знаючи деякі особливості написання текстів. Ці хитрощі допомагають підсилити вплив тексту на читача і їх впевнено використовують професійні автори та копірайтери. Розглянемо їх. Перш за все, і кожен звичайно погодиться зі мною, хороший текст, незалежно від того чи його пише досвідчений автор, чи любитель-початківець, має бути в першу чергу грамотним. І якщо орфографічні помилки можуть помітити не всі, залежно від освітнього рівня, то семантичні, тобто вживається неправильне значення слова, можуть відразу відвернути читацьку аудиторію. Не менш важливими є також зрозумілість, доступність тексту, на що безпосередньо впливають такі фактори, як лексичний мінімум, логіка викладу думки, синтаксична структура тексту та побудова змісту. Під лексичним мінімумом розуміємо ту необхідну мінімальну кількість пояснювальних слів, опису предмета, явища, події тощо, які допомагають зрозуміти читачеві про що йдеться. Чим більше таких додаткових пояснювальних слів закріпляться в пам’яті читача, тим більшої ваги він буде надавати ключовому об’єктові тексту. Підсилити доступність можна і за допомогою використання певних синтаксичних одиниць. Так доведено, що короткі речення частіше привертають увагу, аніж довгі. Найкраще сприймаються речення, які містять не більше восьми слів. Тож чим менша довжина речення, тим воно зрозуміліше (перерахуйте слова у 2 останніх реченнях, частка з двох літер не є словом). Є певні особливості і щодо структурної побудови тексту. Щоб мати максимальний ефект, текст краще будувати так, щоб загальна інформація стояла перед спеціалізованою, проста перед складною, відоме перед невідомим. При цьому, остання інформація має наче випливати з попередньої. Якщо починати з вже відомого, то читачеві стає зрозуміло від самого початку про що йде мова, на які знання треба опиратися. Звернення до суб’єкта, залучення його до процесу теж робить ваш текст більш успішним. Тобто, замість висловлювання „клієнти банку оцінили його надійність”, краще сказати „ви швидко оціните надійність нашого банку, .... ви вже переконалися, ... ви помітили....”. Ви вже зрозуміли, що це називається суб’єктивізацією. Суттєво полегшують сприйняття тексту фрази, що розділяють його, наголошують на чомусь. Наприклад, „В цілому існує три категорії...”, або „досі ми говорили про..., тепер розглянемо...” Уникайте використання таких словосполучень, як „але, ...тим не менш, ...проте”. Заперечення сприймаються складніше, ніж позитивно сформульовані речення. Використовуйте такі слова, як „Тому, ... відповідно, ... оскільки, .., з цього випливає..., як наслідок...”. При використанні таких конструкцій абсолютно нелогічне стає логічним, але слід врахувати, що перша частина речення має бути логічною, тоді друга — необов’язково, адже вона є тільки наслідком. Велику роль відіграє і візуальний вигляд тексту. Бажано уникати надмірної кількості розділових знаків, дужок, знаків, зносок, адже все відволікає увагу від процесу читання.
Отже, беручись за написання тексту врахуйте та візьміть до уваги кілька важливих, з боку лінгвістики, порад: - налаштуйтеся на розмовний рівень реципієнтів, - використовуйте образний лексичний мінімум, - враховуйте довжину речень та кількість слів у них, - суб’єктивізуйте текст, - формулюйте речення з активним станом дієслів, уникайте пасивного стану, - використовуйте позитивні формулювання замість негативних, - застосовуйте семантичну дедукцію: загальне перед спеціалізованим, - просте перед складним, - знайоме перед незнайомим; - апелюйте до попередніх знань реципієнтів, - включайте в текст розподільчі та проміжні фрази, - уникайте дужок, - викладайте в першу чергу цікаве і важливе, а потім нудне і неважливе. Та все ж найбільш ефективними для використання в текстах є технології нейролінгвістичного програмування, адже вони безпосередньо впливають на несвідому частину психіки людини. Значним успіхом користуються тексти із так званим маркуванням. Воно полягає у тому, що з основного обсягу інформації будь-яким чином виділяють слова у самому тексті наче й непомітні, нічим не підкреслені. Проте вони набувають великого смислового навантаження, якщо їх виокремити з тексту. У цьому випадку основний текст сприймається свідомо, а інший прихований рівень повідомлення записується у несвідоме. Саме це несвідоме і найбільше впливає на людину та її думку. Мовленнєві пресу-позиції як метод нейролінгвістичного програмування передбачає зміщення уваги з суттєвих і важливих тверджень на дрібні деталі таким чином, що обов’язкова інформація постає, як елементарна, сама собою зрозуміла. Тож ствердження сприймається як закономірне і не підлягає сумніву. Підлаштування цінностей — ще один простий і дієвий прийом. Основні цінності аудиторії безпосередньо пов'язують з необхідною тематикою, продуктом, що відразу робить його особливим, "привілейованим".
Створення комплексних відповідників є ще одним способом НЛП. Комплексні відповідники це факти, нічим по суті не об'єднані, але подані в тексті так, начебто логічно зв’язані. Ідея полягає у тому, що якщо читач не бачить логіки, значить у нього відсутнє логічне мислення, адже для решти людей все цілком очевидно. Тож, щоб не визнавати себе меншовартісною, людина на несвідомому рівні обирає за краще сприйняти сумнівні факти як істинні, ніж визнати себе у чомусь гіршою за других. Не менш ефективними є і думко-віруси — інформація, яка існує в свідомості людини за принципом вірусу. Тобто перебуває в їх пам'яті, має якусь функцію і розповсюджується за рахунок свідомих зусиль людей. Поширення відбувається за рахунок механізму мотивації: чим вигідніше людині передавати думко-вірус, тим сильніший ефект його поширення. Простими думко-вірусами є чутки, анекдоти, мрії, захоплюючі ідеї. Ніхто точно не знає, де він вперше почув цю інформацію, чи є вона правдивою, але всі вірять у неї і передають іншим. Розглянувши лінгвістичні і нелінгвістичні секрети створення потужних і дієвих текстів, які матимуть успіх в аудиторії, насамкінець залишила найважливішу істину. Вона полягає у тому, що жодні хитрощі та маніпуляції не можуть змусити людину піти проти своєї природи, закладеної з часів створення людства. Саме тут і криється головна таємниця впливу. Адже створені Homo sapiens так, що уся інформація, яку ми отримуємо, надходить у мозок у вигляді електричних імпульсів. Ці імпульси обов’язково мають пройти через два особливо важливі відділи головного мозку: лімбічну та раціональну системи. Раціональна є такою собі кінцевою точкою призначення, оскільки тут відбувається логічна обробка фактів, аналіз, прийняття зважених обдуманих рішень. Але перед тим, як потрапити у раціональний відділ, усе, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо на смак, торкаємось і читаємо, проходить через лімбічну систему, яка відповідає за почуття та емоції. Таким чином, на будь-яку інформацію людина в першу чергу реагує не логічно, а емоційно. Саме тому страх може паралізувати волю, кохання осліплює, гнів заважає думати тверезо і справедливо. Цю особливість організму можна використати і для підсилення впливу текстової інформації. Як це зробити? Автор може подати на розгляд читача усю інформацію, яку має, і дозволити йому самому її опрацювати і зробити висновок. Або ж відразу запропонувати заздалегідь підготований висновок, який створить в уяві читача позитивну картинку, яка викличе необхідну емоційну реакцію. В такому випадку вплив на аудиторію буде значно сильнішим, в порівняні з першим способом, адже лімбічна система працює на емоційному рівні, а не на розумовому. А, як відомо, емоції не знають, що таке аргументи, факти, цифри. Емоції не викликають сумнівів. Для почуттів характерне схвалення чи несхвалення, бажання чи не бажання, покора чи спротив. Цих проявів не варто боятися, навпаки, ними треба уміло користуватися. Звичайно, окрім чистих методик прямого впливу, існують й опосередковані, непомітні для людської свідомості засоби переконання. Найбільш поширені з них це очевидне припущення, коли із твердженням неможливо не погодитись, а також правило трьох «так». Останнє ґрунтується на такому психічному явищі, коли людина, тричі погодившись із пропонованим твердженням, просто не може негативно відповісти чи оцінити четверте. Тому цю хитрість часто використовують у рекламних текстах. Запитання чи судження підбирають так, щоб перші три були очевидними, незаперечними і підготували б адресата до четвертого судження, з яким він обов’язково має погодитись. Пізніше об’єкт такого впливу впевнений, що зробив вибір самостійно, або сам дійшов до певної думки, пристав на певну точку зору. | |
| Переглядів: 1001 | | |
| Всього коментарів: 0 | |